Повернувшись додому після важкої зміни, Лариса почула слова чоловіка, що пролунали як грім:

Video Description

Слухай, виродку. свої 20 мільйонів спадку відпишеш моїй матері, а квартиру — батькові, інакше — розлучення. Така потворна мавпа, як ти, нікому, крім мене, не знадобиться, — нахабно заявив чоловік, передчуваючи, як вони зі свекрухою заберуть у мене все. Та я їх обох неабияк здивувала. Ще до початку прошу вас поставити лайк та підписатися на канал. Дякую і приємного прослуховування. Телефон завібрував у кишені халата якраз тоді, коли Лариса Ковальчук вводила дозу адреналіну пацієнту із зупинкою серця. Реанімація кипіла, монітори пищали, дефібрилятор заряджався, молодий ординатор нервово переступав біля крапельниці. Вона навіть не глянула на екран. Зараз кожна секунда вирішувала, чи повернеться сорокарічний чоловік до життя, чи його дружина стане вдовою. За 20 хвилин, коли на моніторі нарешті замерехтів рівний ритм, Лариса зняла рукавички і лише тоді дістала телефон. Незнайомий номер, голосове повідомлення. Вона прослухала його, стоячи біля вікна ординаторської, і відчула, як земля йде з-під ніг. Нотаріус Кравцов представився сухо і діловито: «Ваша хрещена мати, Зінаїда Павлівна Лебедєва, померла три тижні тому. За заповітом вам переходить 20 мільйонів рублів і двокімнатна квартира на кольоровому бульварі. Приїздіть для оформлення документів у зручний час». Лариса переслухала повідомлення тричі. Хрещена Зіна. Вони не бачилися 15 років, востаннє — на похороні матері Лариси. Тоді хрещена підійшла, обійняла, сказала щось про силу й гідність, залишила візитівку з телефоном. Лариса так і не зателефонувала. Життя закрутило: робота в реанімації, заміжжя, нескінченні чергування, спроби звести кінці з кінцями на дві зарплати. 20 мільйонів. Сума здавалася нереальною. Вона заробляла 72 тисячі на місяць. Віктор, її чоловік, керуючий у невеликій будівельній фірмі, — близько 100 тисяч. Вони винаймали однокімнатну квартиру за 28 тисяч на околиці. Накопичували на перший внесок за іпотекою вже чотири роки, але поки зібрали лише 340 тисяч. А тут — 20 мільйонів! Лариса повернулася до реанімації й провела залишок зміни на автопілоті. Руки робили свою справу: перевіряла крапельниці, вводила ліки, записувала показники моніторів. Але голова була зайнята іншим. Чому хрещена залишила все саме їй? У Зінаїди Павлівни були племінники, колеги, знайомі. Лариса була просто хрещеницею, з якою вона майже не спілкувалася останніми роками. Додому вона поверталася близько дев'ятої вечора, втомлена й розгублена. Віктор сидів на дивані з ноутбуком, вивчав якісь кошториси. Він підняв голову, усміхнувся тією своєю обаятельною посмішкою, яка колись підкорила Ларису на корпоративі 5 років тому. «Як зміна?» «Нормально. Врятували одного». Вона скинула кросівки біля порога, пройшла на кухню, увімкнула чайник. Потрібно було розповісти чоловікові про дзвінок, але щось усередині опиралося. Інтуїція медсестри реанімації, звиклої зчитувати найменші зміни в стані пацієнта, підказувала: «Не поспішай. Перевір спочатку інформацію. Переконайся, що це не шахраї. Не обнадійся раніше часу». «Ти чого така задумлива?» — Віктор обійняв її зі спини, поцілував у шию. Лариса напружилася. Він рідко був таким ласкавим без приводу. «Втомилася просто. Важкий день. Іди, лягай. Я зараз дороблю і прийду». Вона лягла в ліжко й довго дивилася в стелю, слухаючи, як Віктор шурхотить на кухні, миє посуд. Добрий чоловік. Допомагає по дому, не п'є, не гуляє. Правда, за 5 років шлюбу вони так і не завели дітей. Все відкладали, чекали, поки фінансове становище покращиться. Мати Віктора, Раїса Степанівна, часто натякала, що пора вже онуків народжувати, але при цьому ж постійно скаржилася, що в них із чоловіком грошей обмаль. Наступного дня Лариса взяла вихідний і поїхала до нотаріуса. Адреса виявилася в центрі, у старовинному будинку з високими стелями та скрипучим паркетом. Кравцов, чоловік років шістдесяти з акуратною борідкою, зустрів її серйозно і ввічливо. «Зінаїда Павлівна була дуже педантичною людиною. Вона склала заповіт два роки тому і жодного разу його не змінювала». Він дістав із сейфа теку з документами, розклав їх на столі. «20 мільйонів рублів на банківському рахунку. Квартира на кольоровому бульварі, 53 квадратних метри, вільна від обтяжень. Все переходить вам після сплати податків та оформлення документів. Процедура займе близько місяця». Лариса дивилася на папери і все ще не могла повірити. «Чому я? У неї ж були інші родичі». Нотаріус відкрив ще одну теку, дістав конверт. «Вона просила передати вам це особисто». Конверт був щільний, кремовий, з монограмою. Всередині — лист, написаний рівним, чітким почерком: «Ларисочко, якщо ти читаєш це, значить, мене вже немає. Хочу пояснити своє рішення. Я все життя спостерігала за людьми і зрозуміла одне: гроші показують справжню суть людини. Я стежила за твоїм життям через соціальні мережі. Іноді телефонувала твоїй мамі, розпитувала про тебе. Ти обрала важку професію, працюєш у реанімації, рятуєш життя за копійки, вийшла заміж, ...